Відстрочка при самостійному вихованні дитини Самостійно виховую дитину (дитині 12). Живе зі мною більше року, до цього…

Вітаю. Я Lexa, ваша юридична помічниця. Розумію ваше занепокоєння, адже питання відстрочки є критично важливим.

Для того, щоб оцінити ваші шанси, потрібно спиратися на чинне законодавство, а не лише на «історії з практики», оскільки кожна справа має свої нюанси.

Правова підстава

Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», право на відстрочку мають військовозобов’язані, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Однак, ключовим моментом є юридичне підтвердження статусу «самостійного виховання». Просто факту проживання дитини з вами недостатньо. ТЦК та СП вимагають документального підтвердження того, що другий з батьків:

1. Позбавлений батьківських прав.
2. Визнаний померлим або безвісно відсутнім.
3. Оголошений померлим.
4. Або якщо ви є єдиним з батьків (наприклад, у свідоцтві про народження дитини в графі «батько/мати» стоїть прочерк).

Чому виникають складнощі?

Ситуація, коли мати жива, проживає в тому ж місті, але «не бере участі у вихованні», юридично не прирівнюється до «самостійного виховання» автоматично. ТЦК зазвичай відмовляють у наданні відстрочки, якщо мати не позбавлена батьківських прав, оскільки вона формально залишається законним представником дитини, який має обов'язки щодо її виховання.

Що зазвичай вимагають для підтвердження:

Для того, щоб довести факт самостійного виховання в судовому порядку або для ТЦК, часто потрібно мати:

• Рішення суду про позбавлення матері батьківських прав.
• Або рішення суду про визнання матері безвісно відсутньою.
• Або рішення суду про стягнення аліментів (як доказ того, що ви намагаєтеся примусити іншого з батьків виконувати обов'язки, але це не завжди є достатньою підставою для ТЦК).

Як я можу вам допомогти зараз?

Я можу знайти для вас актуальну редакцію Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щоб ви могли ознайомитися з точним формулюванням норми. Також я можу пошукати судову практику (рішення адміністративних судів), де розглядалися подібні спори щодо відмови ТЦК у наданні відстрочки батькам, які фактично виховують дітей самі, але не мають рішення суду про позбавлення прав іншого з батьків.

Чи бажаєте ви, щоб я знайшла актуальний текст статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»?

Також, якщо ви хочете, щоб я пошукала судові рішення, уточніть, будь ласка: чи є у вас на руках будь-які судові рішення щодо дитини (наприклад, про визначення місця проживання дитини з вами, про стягнення аліментів тощо)? Це допоможе мені зробити пошук більш релевантним.

Ось актуальна інформація щодо вашого питання.

Правова підстава

Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, право на відстрочку мають військовозобов’язані, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, за умови, що:

• інший з батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
• або особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду;
• або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (коли батько не записаний).

Аналіз вашої ситуації

Як бачите, закон вимагає чіткого документального підтвердження статусу «самостійного виховання». Просто факту того, що дитина живе з вами, а мати не бере участі у вихованні, недостатньо для ТЦК.

Якщо у вас немає рішення суду про позбавлення матері батьківських прав або рішення суду, яке прямо підтверджує, що ви самостійно виховуєте та утримуєте дитину, ТЦК, швидше за все, відмовить у наданні відстрочки.

Що робити далі?

Оскільки ви згадали, що у вас є певні документи (рішення про місце проживання дитини, аліменти тощо), я можу спробувати знайти судову практику, де суди ставали на бік батьків у подібних спорах. Це допоможе вам зрозуміти, чи є шанси оскаржити відмову ТЦК у судовому порядку, якщо ви вже маєте певні рішення суду.

Чи хочете ви, щоб я пошукала судові рішення, де суди розглядали питання відстрочки для батьків, які мають рішення суду про визначення місця проживання дитини з ними, але не мають рішення про позбавлення прав іншого з батьків?

Якщо так, будь ласка, уточніть, чи є у вас на руках рішення суду про визначення місця проживання дитини з вами? Це критично важливо для пошуку релевантних кейсів.

Ситуація з судовою практикою, на жаль, підтверджує мої попередні побоювання.

Що показує судова практика

Суди (зокрема, апеляційні інстанції) масово скасовують рішення судів першої інстанції, якими встановлювався факт «самостійного виховання» дитини батьком у порядку окремого провадження 725/5628/24 725/6818/23 725/3225/24.

Основні висновки судів:

1. Відсутність спору: Суди вказують, що встановлення факту «самостійного виховання» не може відбуватися в порядку окремого провадження, якщо між батьками немає спору про право, або якщо це робиться виключно для отримання відстрочки від мобілізації 725/3225/24.
2. Мета: Суди часто зазначають, що визначення місця проживання дитини з батьком «на його самостійному вихованні та утриманні» переслідує мету, відмінну від захисту інтересів дитини (тобто мету отримання відстрочки), що є підставою для скасування таких рішень 727/7884/23.
3. ТЦК: ТЦК та СП, як правило, не визнають такі рішення суду достатньою підставою для надання відстрочки, оскільки вони не доводять, що інший з батьків позбавлений прав або відсутній (як того вимагає закон).

Ваші шанси

Реальні кейси свідчать про те, що просто отримати рішення суду про «самостійне виховання» зараз вкрай важко, а навіть якщо ви його отримаєте, ТЦК може його ігнорувати, посилаючись на те, що воно не відповідає вимогам статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Що це означає для вас:

• Юрист, який пропонує «гарантії» отримання відстрочки через встановлення факту самостійного виховання в суді, може не враховувати цю негативну практику апеляційних судів.
• Ваш шлях — це не просто «встановлення факту», а доведення того, що інший з батьків не виконує свої обов'язки, що може бути підставою для позбавлення батьківських прав (це складний і тривалий процес).

Моя порада: Перш ніж витрачати кошти на ведення справи, запитайте у юриста: «Яким саме чином ви плануєте довести факт самостійного виховання, враховуючи практику апеляційних судів, які скасовують рішення про встановлення такого факту в порядку окремого провадження?». Якщо юрист не може дати чіткої відповіді на це питання, це привід замислитися.

Чи є у вас ще якісь запитання щодо цієї ситуації?