Визнання особи такою, що втратила право користування житлом

Уточніть, будь ласка, що саме вам потрібно щодо визнання особи такою, що втратила право користування житлом:

• правовий аналіз підстав і порядку звернення до суду;
• пошук актуальної судової практики;
• підготовка позовної заяви;
• перевірка конкретної ситуації або документа?

Якщо потрібен аналіз конкретної ситуації, зазначте, будь ласка: житло приватне чи державне/комунальне, хто є власником, хто зареєстрований у житлі, тривалість відсутності особи та чи є поважні причини такої відсутності.

Пошук за загальним запитом знайшов 111979 рішень, тому результати потребують уточнення.

Будь ласка, уточніть хоча б один параметр:

• рівень суду: Верховний Суд чи суди першої/апеляційної інстанції;
• період: наприклад, за2024–2026 роки;
• тип житла: приватна квартира/будинок або державне чи комунальне житло;
• обставини: тривала відсутність, виїзд за кордон, непроживання без поважних причин, наявність неповнолітньої дитини тощо;
• регіон або суд.

Наприклад: «Знайдіть практику Верховного Суду за2024–2026 роки щодо визнання повнолітньої особи такою, що втратила право користування приватною квартирою через непроживання».

За запитом щодо Верховного Суду знайдено 16595 рішень, але пошук виявився надто широким і містить багато нерелевантних документів.

Уточніть, будь ласка, які обставини є ключовими:

• особа не проживає у квартирі тривалий час;
• особа виїхала за кордон або на тимчасово окуповану територію;
• житло приватизоване або придбане власником;
• відповідач — колишній член сім’ї власника;
• необхідно припинити реєстрацію місця проживання;
• житло державне чи комунальне;
• у справі є дитина або недієздатна особа.

Також бажано вказати період, наприклад 2021–2026 роки. Це дасть змогу відібрати релевантні постанови Верховного Суду, а не загальні згадки про право користування житлом.

Я знайшла релевантну актуальну практику Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за2026 рік щодо тривалого непроживання особи у житлі.

Основні правові висновки1. Сам факт тривалої відсутності не є автоматичною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Суд має встановити:

• тривалість непроживання;
• відсутність поважних причин;
• чи зберігає особа зв’язок із житлом;
• чи має інше житло;
• чи є втручання у право на житло пропорційним.

2. За позицією Верховного Суду, визнання особи такою, що втратила право користування житлом є втручанням у право на повагу до житла за статтею8 Конвенції. Тому воно допустиме лише за наявності законної мети, необхідності та пропорційності такого втручання.

3. Позов має перспективу, якщо особа тривалий час не проживає у квартирі без поважних причин, не сприймає її як постійне місце проживання, не має достатнього триваючого зв’язку з житлом та має інше житло.

4. Якщо особа є членом сім’ї власника, застосовується стаття405 ЦК України: право користування житлом може бути припинене у разі відсутності члена сім’ї власника без поважних причин понад один рік. Водночас суд оцінює конкретні обставини, а не лише формальне спливання одного року.

5. У спорах щодо дітей необхідно враховувати їхні житлові права та забезпечити участь органу опіки та піклування.

Найбільш релевантні постановиНайбільш безпосередньо питання тривалого непроживання, іншого житла та пропорційності втручання розглянуто у постанові Верховного Суду від30 липня2026 року:

712/3724/24

Окремо Верховний Суд звернув увагу на захист права на житло у випадку тривалого проживання особи, яка не має іншого житла. Така обставина може перешкоджати визнанню особи такою, що втратила право користування:

753/5267/22

У практиці Верховного Суду також зазначено, що припинення права власності особи, за згодою якої інші особи вселилися до житла, може впливати на припинення їхнього права користування, якщо інше не встановлено законом або домовленістю:

947/23385/25

Щодо участі органу опіки та піклування у спорах, пов’язаних із визнанням дитини такою, що втратила право користування житлом:

216/3237/24

Практичний висновокДля обґрунтування позову власнику бажано надати докази:

• непроживання відповідача понад один рік;
• відсутності його особистих речей у квартирі;
• несплати комунальних платежів або невнесення коштів на утримання житла;
• відсутності участі в утриманні квартири;
• наявності в особи іншого житла;
• відсутності перешкод у користуванні квартирою;
• відсутності домовленості про тимчасове непроживання;
• фактичного проживання особи за іншою адресою.

Водночас позов може бути відхилений, якщо буде доведено, що особа не проживає через поважні причини, вимушено перемістилася, перебуває на військовій службі, лікуванні, за кордоном з об’єктивних причин або не має іншого житла та зберігає реальний зв’язок із квартирою.